Управління праці пояснює та спростовує найрозповсюдженіші міфи про працевлаштування, які, на жаль, існують серед нас.
МІФ 1: ЗАРПЛАТА В «КОНВЕРТІ» ВИГІДНІША, НІЖ ОФІЦІЙНА
В умовах сьогодення явище заробітної плати в «конвертах» найбільшого поширення набуло серед малих та середніх підприємств, котрі в такий спосіб намагаються зменшити або ж уникнути сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів.
Схема виплати неофіційної заробітної плати виглядає наступним чином. Роботодавець укладає із працівником трудовий договір із встановленням заробітної плати, рівень якої не може бути меншим від законодавчо гарантованого мінімального її розміру із здійсненням відрахувань у вигляді військового збору, податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску.
В подальшому працівник за свою роботу отримує дві частини заробітної плати:
– перша частина, офіційна, прив’язана до мінімального її рівня, з якої роботодавець сплачує відповідні відрахування і яка є базою для нарахування майбутньої пенсії працівнику;
– друга частина, неофіційна, виплачується в «конверті» і переважає офіційну частину, проте термін, розмір і порядок її виплати не забезпечені ні законом, ні трудовим договором.
Якщо роботодавець за таких умов завжди опиняється у виграші, оскільки намагається мінімізувати свої витрати та збільшити прибуток в такий навіть незаконний спосіб, то працівник, добровільно погоджуючись на пропозиції роботодавця працювати за такою схемою, – завжди у програшній ситуації, оскільки неусвідомлено позбавляє себе за період роботи можливості соціального захисту, а по закінченні працездатного віку – отримання достойної пенсії.
В загальному підсумку виплата заробітної плати в «конверті» має негативні наслідки як для кожної окремої людини, так і для суспільства в цілому.
Перш за все, і це найголовніше, в несприятливому становищі опиняються самі працівники, які за власним вибором позбавляються соціальних гарантій, котрі визначені законодавством в сфері оплати праці.
По-друге, держава, як основний гарант прав на оплату праці, втрачає значні фінансові ресурси до державного та місцевого бюджетів, оскільки їх наповнення напряму залежить від рівня нарахованої заробітної плати, а це, в свою чергу, нереалізовані можливості в економічній, культурній, соціальній та інших сферах суспільного життя.
Щоб держава виконувала свою соціальну функцію, необхідні регулярні грошові надходження. Для цього, зокрема, існує єдиний соціальний внесок.
ЄДИНИЙ СОЦІАЛЬНИЙ ВНЕСОК на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) – це консолідований страховий внесок в Україні, збір якого здійснюється в системі загальнообов’язкового державного страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі.
З цих надходжень держава сплачує:
– пенсії,
– допомогу по безробіттю, допомогу при тимчасовій втраті працездатності,
– оплачує декретні відпустки та лікарняні, надає допомогу на поховання.
ЄСВ сплачується за рахунок коштів роботодавця. У загальному випадку ставка ЄСВ в 2023 році складає 22%.
Утримання із заробітної плати – це ті суми, на які зменшується сума заробітної плати при її виплаті. До них належать:
– податок на доходи фізичних осіб (ПДФО);
– військовий збір (ВЗ);
– інші неподаткові утримання (профспілкові внески, добровільні відрахування до недержавних пенсійних фондів тощо).
ПДФО – основне джерело наповнення міського бюджету, від якого залежить утримання місцевої інфраструктури, а саме: фінансування закладів освіти та культури, забезпечення благоустрою та інфраструктури міста тощо.
Військовий збір – це обов’язковий платіж, який тимчасово ввели на фінансування потреб Збройних сил України.
Розмір утримань із мінімальної заробітної плати в 2023 році становить:
Мінімальна заробітна плата – 6 700 грн.
ПДФО – 1 206 грн. (18 %)
ВЗ – 100,5 грн. (1,5 %)
Податки – це гроші, які працівники та роботодавці сплачують державі для того, щоб вона могла здійснювати свої функції. Їх збирають до державного або місцевого бюджету, а потім розподіляють на необхідні галузі.
Ефективна система оподаткування сприяє розвитку будівництва доріг та іншої інфраструктури, зміцнює обороноздатність країни, забезпечує належний рівень освіти та медицини.
Частина податків витрачається на пенсії та інші соціальні виплати для допомоги людям, які через певні обставини є непрацездатними. Багато соціальних послуг, зокрема субсидії на комунальні послуги, які, насправді, не є безкоштовними, а оплачуються з податків.
Найдієвішим заходом у вирішенні вказаної проблеми та у спростуванні цього міфу є зацікавленість самих працівників в офіційному працевлаштуванні, оскільки лише активною позицією вони можуть вплинути на своє сучасне і майбутнє фінансове благополуччя.
